9 серпня, у день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеімона, в храмі святого архістратига МИХАЇЛА (Підгоряни) міста Мукачево було звершено Акафіст святому великомученику Пантелеімону і урочисту Божественну Літургію. Богослужіння очолив настоятель МИХАЙЛІВСЬКОЇ церкви протоієрей Михаїл ГАЛИЧ.
Його високопреподобію співслужили: протоієрей Валерій РОШКО, настоятель Петро-Павлівського храму смт. Томашгород (Сарненська єпархія).
Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомедії у сім’ї заможного язичника Євсторгія і був названий Пантелеймоном. Його мати Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був іще підлітком. Батько віддав Пантелеймона в початкову язичницьку школу, після закінчення якої юнак почав навчатися мистецтва лікування у знаменитого лікаря Єфросина. Про нього дізнався імператор Максиміан (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.
В той же час в Нікомедії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомедійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантелеймона неподалік їх сховку. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантелеймон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая.
Одного разу юнак побачив на вулиці мертву дитину, котру вкусила єхидна, яка ще була поруч. Пантелеймон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення отруйного гада. Він твердо вирішив, що в разі виконання його прохання він стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах у Пантелеймона.
Після цього чуда Пантелеймон був охрещений святим Єрмолаєм і одержав ім’я Пантелемон (всемилостивий). Провадячи бесіди зі своїм батьком Євсторгієм, святий Пантелеймон підготував його до прийняття християнства. Після того, як батько побачив, що син зцілив сліпого іменем Ісуса Христа, він увірував і хрестився разом з прозрілим сліпцем.
Після смерті батька святий Пантелеймон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Він відвідував християн у переповнених в’язницях, лікував їх від ран. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря поширилися по всьому місту. Жителі стали нехтувати іншими лікарями, вони зверталися тільки до святого Пантелеймона.
Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Максиміан вмовляв святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон продовжував залишатися християнином і в присутності імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Жорстокий Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на муки. Господь явився святому і укріпив його перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві, його тіло рвали залізними гаками, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в розтоплене олово, занурювали в море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і сміливо продовжував викривати імператора.
В той же час перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм відсікли голови.
За велінням імператора великомученика Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі піднімалися з місця і кричали: “Великий Бог християнський!” Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Ім’я Христове, а великомученику Пантелеймону наказав відрубати голову. Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця у Царство Небесне. Коли воїни почули голос з неба, то впали перед святим мучеником на коліна і просили прощення. Вони відмовилися страчувати Пантелеймона, але великомученик звелів їм виконувати наказ імператора, і пообіцяв, що вони, будуть мати з ним частку в майбутньому житті. Воїни зі сльозами попрощалися з ним, цілували його.
Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Олива, до якої був прив’язаний святий, у момент його смерті покрилася плодами. Багато присутніх при страті увірували в Христа. Тіло святого, кинуте в багаття, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами († 305). Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Провіан бачили його страту і чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кінець великомученика Пантелеймона.
(82)